Страждання пріоритетів

       Вам ніколи не спадало на думку, що Ви намагаєтеся розібратися у тих питаннях, в яких апріорі не можна розібратися?

       А я про це замислююся і пропоную ось що:

       Давайте не зариватися у інформаційне сміття якого на разі трохи більше ніж вдосталь.

       Не рідко всі ми чуємо розмови в громадському транспорті чи будь-де в громадських місцях. Чимало людей говорить про абищо.

       Чи варто витрачати час на обговорення, з будь-ким, вигаданих або роздутих проблем? Ну померла якась естрадна зірка, впав десь якийсь літак, десь когось зґвалтували… Яке значення розмов про ці події???

       Головна думка, яку хочу донести – НАМ ЗАВАЖАЮТЬ.
       Кажу не просто так, бо постійно спостерігаю, як значній частині моїх ровесників важко розставляти пріоритети(подобається в англійській, що це одне слово — prioritize). Але я й сам цьому ще вчуся =)

       Дивергенція суспільних елементів чи просто особливі люди ^_^ то для когось неабияка проблема.

       На мій погляд, те, що абсолютно нас не стосується – не варте нашого часу.

Існує одна надзвичайно об’єктивна проблема – МИ В БАГНІ І У ВОГНІ ВОДНОЧАС. Єдине до чого треба прикладати зусиль то власний чуб! Кожен має тягнути себе самого (а може й своє оточення) за волосся, як те робив Мюнхаузен.

       Ми маємо рухатися нога в ногу, крок за кроком.

       Проґавити сьогоднішній шанс = перетворити Україну на труну.

       Треба вмикати протитуманки (або ж критичне мислення) й вибиратися з цього мороку, а не намагатися розпалити рятівний факел чиргиканням своїх брудних кросівок! Або інакше – коли людина тоне, їй потрібен рятувальний круг, а не антидепресант чи знеболювальний засіб.

                                                                            Щиро дякую за Вашу увагу!