Оновлюйся або помри

        Сьогодення можна впевнено вважати найважчим періодом в історії людства. Власне я не голодую, сплю в теплому ліжку… АЛЕ я усвідомлюю на скільки страшні наслідки на нас чекають, якщо ми «поведемося» на думку, що ситуація ще нібито нічого. Немає голодомору, концтаборів, червоного і коричневого терору… Так, люди страждали значно більше ніж я можу собі уявити і сьогоднішній день зберігає надію і досі дарує радість. Та вічно це не триватиме (якщо спокійно існувати). Гармонія – шлях до загибелі. Якщо заєць нахрумкається моркви і вирішить «помедитувати» десь посеред лісу, то вовки в мить позбавлять його спокою, а може й життя. Тут доречний вираз «лихо приходить тихо».

        Щоб уникнути подібної ситуації треба зберігати пильність. І цілому народу зробити це непросто. В нас немає тієї консолідації і єдиної суспільної мудрості, а вона має бути! (хоча може вийти і навпаки) При цьому не може існувати центра такої організації – модель суспільства ХХІ століттяє мережевою (англ. укр.)

        На разі Україна в такій заплутаній ситуації (в якій була, є, і мабуть буде), що найкращим варіантом було б схаменутися, затримати й еволюцію й інволюцію, і перечекати. Не допустити форсування історії й загальмувати грабунок України та українців, війну припинити… Та цим процесом не скеруєш. Є чимало сил, що борються за своє волевиявлення. Вдається це в першу чергу забезпеченим ресурсами людям. АЛЕ"у перехідні періоди розвитку соціумів велике значення мають слабкі і надслабкі сигнали".

        Може Ви впіймали мене на протиріччі. З одно боку, щось про неприпустимість гармонії, а потім про вичікувальну позицію. Такий мій пошук золотої середини.