Ми як сонце восени, що світить та не гріє...

Блоґ: Олександр Тверезий

  Я хочу буть несамовитим,
  Я хочу в полум’ї згоріть,
  Щоб не жаліти за прожитим,
  Димком на світі не чадіть.
  (Василь Симоненко)

Почну з висловів й думок видатних постатей.
"Історія – це НЕ опис життя вождів і ідей, а опис прагнень, дій і почуттів народу» – таким було кредо Миколи Івановича Костомарова, якому він прагнув слідувати впродовж усього життя" [А. Ю. Хорошевський, «Проект «УКРАЇНА»: Галерея національних героїв»].

  Близько року назад я почав цікавитися історією, біографією різних людей, і на разі продовжую сприймати минуле якось по-новому. Мабуть, це є однією зі сходинок становлення особистості. Йдемо далі.

  "…Моя мета – пізнання всього, що може людина згідно з її силами (і зокрема, моїми) і часом. Я хочу, проте, збільшити хоч частково запас відомостей, поліпшити хоч трохи стан людини» – так писав 19-річний Володимир Вернадський у своєму щоденнику" [те ж саме джерело].

  В мене теж є мета й не одна. З курсу самоосвіти з цілепокладання я засвоїв, що повинна бути хоча б одна ціль на все життя, тобто її реалізація не можлива при Вашому житті, чи ця мета є процесом планетарного масштабу. Тож, чого я прагну?
1)    Брати участь у:
   — становленні нової парадигми природокористування (зниження антропогенного навантаження на Біосферу; запровадження коеволюційної системи виживання та ін.);
   — покращенні моралі суспільства;
   — регуляції новостворених технології всієї Біосфери;
   — становленні царства розуму – Ноосфери та ін.
2)    Як майбутній інженер хочу сприяти прискоренню обміну технологіями між фундаментальною наукою та виробництвом;
3)    Гармонічно поєднувати у собі людську, тваринницьку та складові вищих рівнів ієрархії Всесвіту (які, сподіваюся, в мене є =));
4)    Дослідити, на скільки це можливо, мову природи та вчитися її розуміти;
5)    Сприяти становленню та розвою громадського суспільства в Україні;
6)    Відновлювати українську мову в країні та Харкові зокрема;
7)    Взаємозбагачуватися із друзями та близькими у найширшому розумінні цього слова.
  Мені імпонує філософія холізму. Здорово звучить – «Ми усі єдине ціле». Та це не відміняє центрального закону природу – «Виживає найсильніший». Для нас природно утворювати цілісні структури. Тож, будьмо єдині та борімося за спільні інтереси разом!
_______________________________________ЩО РОБИТИ?___________________________

  Сьогодні перед нами постає низка одвічних запитань, пошук відповідей на які – цілковита творчість, що має спиратися на реалії сьогодення в поєднанні з ретроспективним поглядом.
  Кожному слід винайти (чи запозичити й адаптувати до себе) власну МЕТОДОЛОГІЮ ПІЗНАННЯ, методологію пошуку відповідей, і як на їх основі приймати рішення – що робити та куди рухатися.
  Ми все частіше стикаємося з розбіжностями встановленої моделі суспільства (країни, світу) та нашим баченням того, як має бути. Тут мають виникати запитання, мета, має починатися пошук шляхів розв’язання завдань, які ми перед собою ставимо. Та може виявитися, що це не наша мета й не наші бажання – КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ в поміч.

______________________________________Що ми робимо не так?_____________________

  1) Багато хто вважає, що сам особисто нічого вирішити не в змозі;
  2)    багатьом важко змінюватисебе, свої звички та переконання;
  3)    при цьому переконання можуть не відповідати дійсності тож 2-им пунктом ми блокуємо власний поступ й лишаємося рабами стереотипного мислення;
  4)    люди самі собі створюють проблеми.
  Існує чимало інших подібних перешкод та якщо людина усвідомлює їх, то це вже половина їх подолання!

______________________________________Як я бачу ситуацію?_______________________
  Сьогодні кожному українцю зовнішній світ кидає виклик. Кожен, хто говорить українською, шанує свою історію, культурну спадщину, відстоює свої інтереси на міжнародній арені, чи будь-де, як частину національного інтересу; кожна чесна, щира, працелюбна, творча особистість, що розвивається; всі, хто хоче жити краще ніж пропонують можновладці; хто не хоче працювати за їжу й служити чужинницьким інтересам; хто має ВЛАСНУ ДУМКУ, яка базується на критичному мисленні, а не занесена у голову як «вірус» зі ЗМІ.
  Ми нові люди, які приречені боротися з невіглаством та несправедливістю; кому не подобається потерпати від недолугих (здавалося б, а по суті володарів світу), яким наглість, лицемірство та букет усіх цих якостей дозволяє жити за рахунок інших (по суті розумніших і здібніших за них, поодиноких «простих» людей, інтелігентів і просто освічених людей).
  Чи можна після цього назвати життя несправедливим? І що Ви збираєтеся з цим робити?
  Ймовірно, дійсно, як писав Вольтер – «Не буває великих справ без великих труднощів». Труднощі в нас вже є та поки що не вистачає справ!

  Читаю про людей і диву даюся, щото були за люди, чого вони прагнули, які перешкоди долали й яких результатів досягли за довгі, й не дуже, роки життя. І постає питання «ЩО БУЛО І ЩО МИ МАЄМО ЗАРАЗ?», «НЕВЖЕ ВСЕ ВТРАЧЕНО?».
  Не люблю бути фаталістом і вірю в свої сили та силу усіх, хто поруч, хто торує зі мною єдиний шлях. МИ МАЄМО ВПОРАТИСЯ. Іншого варіанту немає, бо:
     «Більше тебе не буде.
  Завтра на цій землі
  ІНШІ ХОДИТИМУТЬ ЛЮДИ,
  Інші кохатимуть люди —
  Добрі, ласкаві й злі».
  Від нас деякою мірою залежить, ЩО ТО БУДУТЬ ЗА ЛЮДИ: чи наші діти чи іноземці, які виявилися спритнішими й талановитішими?

______________________________________НООСФЕРА______________________________
  Ноосфера – це процес. В. І. Вернадський стверджував, що «відбувається зростання культурної біогеохімічної енергії людства», трансформація біосфери, що веде до становлення ноосфери. Вчений постійно зазначав, що для зміцнення ноосфери важлива не лише наукова робота, створення нових центрів пізнання, енергійне поширення та поглиблення народної освіти, а й формування демократичних і соціальних організацій людей, тобто проведення роботи, котра не знає ні національних, ні державних кордонів, роботи щодо досягнення всепланетного єднання людей [Крисаченко В.С., «Екологічна культура»].
  Та це має бути таке єднання, у якому ми матимемо сформульовану національну ідею з чітким баченням нашого майбутнього, розуміння та відстоювання своїх інтересів. Бо якщо ми не відстоюємо своїх інтересів, то несемо зиск для невідомо кого. Шкода, що більшість на разі все ж закабаленай дивиться чи то на Схід чи то на Захід. Гляньмо під ноги, може ми все ж там де нам треба бути? І вкотре улюблений поет висловив мої думки:
  «Ради тебе перли в душі сію,
  Ради тебе мислю і творю —
  Хай мовчать Америки й Росії,
  Коли я з тобою говорю!»

Бажаю всім сил, наснаги та бадьорого настрою!