Найважча та найважливіша реформа

                                                                                                                Древній, обікрадений народе!
                                                                                                                Над тобою прошумів розбій,
                                                                                                               Та кати не вкрали твою вроду,
                                                                                                                Не всушили дужий мозок твій.
                                                                                                                (Василь Симоненко, 8.11.1962)

         Народ сучасної України зіткнувся з випробуванням, яких одвічно зазнавали українці та жителі наших земель.  Я спробую писати не загальновідомими істинами, а висвітлити своє бачення як сучасника.

        Мене турбує те, що ми позбавлені конституційного права знати свою історію (кажу так, бо за місцем проживання «східняк»). І не менш жахливо те, якими нас бачать інші народи, зокрема росіяни і, власне, чимало громадян України.
        Історія України спаплюжена й викривлена. Це слід неодмінно змінювати, аби юних українців не позбавляли ідентичності, наприклад, через ЗМІ сусідніх земель – Гебельщини.

        Про яку ж власне реформу я пишу. Про реформу самих себе.
        Це перший крок для кожної людини, хто бажає побороти совкову спадщину, кому бридко від самих себе, кому коле очі п’яне школярство. Врешті решт, змінюватися має кожен, хто бажає жити краще.
        Неодмінно ВР та всі інші владні структури мають виконувати свої функції. Та щось ми ніяк не дочекаємося, і чекати тут нічого. Треба видаляти пухлину СРСР – ніхто, чорт забирай,за нас нічого не зробить! Самостійна держава – не кінцева мета ОУН, УПА, РУХу та ін., це засіб для розбудови і надання підґрунтя для розвитку омріяного громадянського суспільства. Держава не повинна забирати, але й це залежить від самого народу.

        Кожен особисто, своїм горбом і розумом має досягнути, чого потребує. "Робота позбавляє людину від 3-х великих зол: нудьги, пороку, потреби" (Вольтер). Люблю формулювання – реалізація генетичного потенціалу, чого усім бажаю! В нас є, що реалізувати.
        Тож давайте зберемося з силами й думками та почнемо, а хтось продовжуватиме, реформуватися.

        Повертаюся до історії. У моєму шкільному класі над дошкою висіла цитата: «Хто не знає свого минулого, той не має майбутнього. Д. Дідро». Її значення я остаточно зрозумів лише через три роки по закінченню ліцею, чому надзвичайно радий.

        Для мене історія це в першу чергу – джерело натхнення і архіву помилок людства, які слід враховувати. Дуже подобається вислів «Історію творить активна меншість», його можна красиво продовжити, але я цього ще не зробив.

        Закликаю перейматися історичною справедливість і у своїх персональних масштабах шукати правди й істин. Давайте розбиратися й розуміти, що до чого. Наприклад, що то є ОУН та Московська держава. Тим хто не бачив фільм «Нескорений» раджу обов’язково подивитися. Почитайте й поділіться з іншими – «Кто такіє бандеровци і за што оні борются»www.istpravda.com.ua/articles/2012/01/1/67086/

        Позбавити українців свого національного фундаменту, ідентичності й свідомості, яку хворі на «колорадку» вважають хворобою – це те, що робилося, мабуть, споконвічно, завойовниками українських земель. Сучасні технології неабияк цьому в нагоді. Захистімося й захистимо юних українців.

        Повертаюся до реформи. Моя власна полягає у: самовдосконаленні, тверезості в найширшому сенсі, відповідальності за свої вчинки, постійному зростанні допитливості; у фільтруванні оточення та пошуках свого місця на Землі і т. д. і т. п.
        Кожен має обрати щось своє. Я певен, що багато людей стали на цей шлях, відчувши поштовх ззовні (а хтось зсередини) й відкоригували свої орієнтири.

        Закінчу свого роду притчею. В одному з виступів на TEDx було сказано: «Життя як підйом по драбині, що стоїть коло стіни і буває так, що піднявшись нагору можна усвідомити, що драбина стояла не біля тієї стіни». Я бажаю, щоб то була Ваша стіна.

        P. S. Для мене все ж відкритим залишається питання, що українському народу зараз взяти за основу? Який той єдиний фундамент, що не дозволить зомбованим «ярликовісам» звинуватити нас у «шовінізмі», «фашизмі», а як пощастить у націоналізмі. Хай вони не знають і забули про власнийсталінізм, та нам про це слід пам’ятати.

                                           Мислити – це долати звичку простих відповідей (ініціатива «1 грудня»).
                                           З Україною в серці.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте